Вже понад 5 років у ці травневі дні, повні весняної краси, насичені шкільними справами, зі смаком гіркоти від подій більш ніж 70-річної давності, говоримо з дітьми про святі речі. Про свободу, про віру, про трагедію кримськотатарського народу, про надію на краще.

Стало традицією проводити уроки історії на цю тему. Минуле стукає у наші серця, діти вболівають за тих людей, які постраждали внаслідок депортації і за тих, які хочуть жити в мирній Україні. І п’ятикласники, і дев’ятикласники висловлюють свої побажання кримськотатарським друзям, і вони в цьому єдині: Ніколи знову, разом назавжди, співчуваємо, ми переможемо, тримайтеся… Під час рефлексії учні висловлювали свої думки з приводу депортації кримських татар: "Біль, жах...","Найжахливіша трагедія", "Дуже шкода, що цей народ таке пережив...", "Жалива подія, яка має навчити нас розуміти чужий біль…", "Як можна покарати цілий народ?", "Це трагедія не тільки кримських татар...". Просто будьте з нами у ці дні і на наших уроках.

Учитель історії Л. Хорькова